Шухатян Х.О. До питання участі Адміністрації морських портів України у господарських процесуальних правовідносинах

ШУХАТЯН Х.О.

асистент кафедри господарського права та процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»

 

ДО ПИТАННЯ УЧАСТІ АДМІНІСТРАЦІЇ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ У ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

 

  В умовах глобальної тенденції розвитку морської галузі, стану та перспектив розвитку портової діяльності, при необхідності  підвищення конкурентоспроможності вітчизняного морегосподарського комплексу та ефективності законодавства у даній сфері, 17 травня 2012  року Верховною Радою України був прийнятий закон «Про морські порти України», що набрав чинності 04 липня 2013 року. Даний нормативно-правовий акт суттєво вплинув на розвиток всієї сфери портової діяльності в країні змінивши загальну систему суб’єктів та правовідносин між ними.

Основними економічними характеристиками сучасної портової діяльності є глобалізація світових технологій та інновацій, високі темпи динамічності бізнес-середовища, у зв’язку з чим вкрай необхідно звернути увагу на порядок та особливості взаємовідносин суб’єктів у даній сфері.

Беручи до увагу специфічність господарських відносин у сфері морегосподарського комплексу та прийняті законодавцем зміни, актуальності набуває питання щодо участі суб’єктів портової сфери у господарських процесуальних правовідносинах.

Дослідження історії виникнення господарського судочинства дозволяє зробити висновок щодо неможливості існування господарський процесуальних відносин без впливу морської торгівельної діяльності. Саме, Одеський комерційний суд, став першим комерційним судом у Російській імперії, який був заснований саме для вирішення спорів, що виникали у торгово-промислових колах та став унікальним збирачем і охоронцем вітчизняних традицій торгового і морського права.

Отже, в умовах сьогодення вкрай важливим є дослідження участі суб’єктів портової діяльності у господарських процесуальних правовідносинах, враховуючи оновлений підхід до правого статусу морського порту.

Господарські процесуальні правовідносини – це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді і вирішенні господарських спорів, у процесі перевірки законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень та їх виконанні [1, c. 142-147]. Для визначення правової природи господарських процесуальних правовідносин необхідно виокремлювати їх характерні риси: вони виникають, змінюються і припиняються між господарським судом і іншими учасниками процесу в конкретній справі; можуть бути тільки в правовій формі і не існують як фактичні відносини; виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів, в якості яких, як правило,  виступають процесуальні дії [2, c. 9-10].

Одним із структурних елементів господарських процесуальних правовідносин є суб’єкти: господарський суд, який здійснює свої повноваження на підставі закону та інші учасники господарського процесу, серед яких головне місце посідають сторони.

Досліджуючи участь суб’єктів сфери портової діяльності у господарських процесуальних правовідносинах, особливої уваги потребує встановлення господарської процесуальної правоздатності  таких суб’єктів.

Відповідно до Закону України «Про морські порти» (далі — Закон), серед суб’єктів сфери портової діяльності законодавець виділяє: адміністрацію морських портів України, портового оператора (стивідорну компанію) та інших суб’єктів, що здійснюють господарську діяльність у межах морського порту.

Так, згідно із ст. 1 Закону, адміністрація морських портів України – це державне підприємство, що створене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об’єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту) [3].

Наказом  Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року за                № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України»[4] було вирішено реорганізувати державні підприємства морського транспорту за переліком шляхом виділу стратегічних об’єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов’язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів та утворити внаслідок виділу державне підприємство «Адміністрація морських портів України». Крім того, відповідно до зазначеного наказу, установлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов’язків відповідно до розподільчих балансів.

Таким чином, яскравим прикладом участі суб’єктів сфери портової діяльності у господарських процесуальних правовідносинах виступає участь новоствореного державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яке є юридичною особою, на яку покладені функції з утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй у господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об’єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту, а також з надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки тощо. Для виконання покладених на підприємство завдань, створюються відповідні філії на місцях. Крім того, у процесі своєї діяльності Адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об’єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності.

Адміністрація морських портів України у господарських процесуальних правовідносинах, тобто при розгляді та вирішенні господарських спорів, може виступати в якості сторони господарського процесу, в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та такої, що не заявляє самостійних вимог. Крім того підприємство може виступати заявником в особливих формах господарського процесу.

Беручи участь у процесі в якості позивача, державне підприємство на підставі Статуту та відповідного положення, може делегувати повноваження щодо звернення до господарського суду за місцезнаходженням утворених філій з урахуванням правил територіальної підсудності. Однак, якщо державне підприємство виступає у процесі в якості відповідача, то, керуючись ст. 15 господарського процесуального кодексу України, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої — третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Однак, державне підприємство «Адміністрація морських портів України», відповідно до єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою державної власності, що зареєстрована у місті Києві. Державне підприємство має право за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України створювати, реорганізовувати та ліквідовувати філії (адміністрації морських портів), які не мають статусу юридичної особи, наділяються майном підприємства, можуть мати окремий баланс та діють на підставі положень, затверджених головою підприємства.

Коло повноважень відокремленого  підрозділу  юридичної  особи
стосовно  здійснення  у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається  установчими  документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою,  або довіреністю,  виданою нею ж у встановленому порядку  керівникові  цього  підрозділу.  При  цьому  слід мати на увазі,  що стороною у справі є юридична особа,  від імені якої діє відособлений   підрозділ,  і  рішення  приймається  саме  стосовно підприємства чи організації — юридичної  особи,  але  в  особі  її
відокремленого підрозділу, наприклад: «Стягнути з підприємства «А» в особі його відокремленого підрозділу —  філії  N  1  на  користь організації «Б» в особі її Н-ської філії таку-то суму» [5].

Крім того, якщо відокремлений  підрозділ  уповноважений  звертатися  до господарського суду з позовом від імені юридичної особи, то таке ж право має прокурор за місцезнаходженням цього підрозділу.

Необхідно  також  враховувати,  що  саме  лише  зазначення  в установчих  документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу    права    представляти    юридичну   особу   в   суді (господарському  суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних  повноважень  та  визначення  їх  кола.

У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу відповідача і  судом  з’ясовано  відсутність  у  такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з частиною першою  статті  17  ГПК України,  підлягає передачі    за    відповідною    територіальною   підсудністю   за місцезнаходженням юридичної особи.

А якщо в межах  територіальної підсудності   даного   господарського  суду   знаходиться   інший відокремлений підрозділ  відповідача, уповноважений  представляти останнього  в господарському суді,  то суд залучає такий підрозділ до участі  у  справі  на  підставі  та  в  порядку,  передбаченому частиною першою статті 24 ГПК України [5].

Таким чином, для правильного вирішення спору господарському суду необхідно встановити коло осіб, що беруть участь у справі та визначити правила підсудності, за якими буде розглядатися спір, адже якщо філії державного підприємства (адміністрації морських портів) не будуть наділені спеціальними повноваженнями щодо представництва інтересів у суді, то спори, де відповідачем в майбутньому буде виступати державне підприємство «Адміністрація морських портів України» повинні розглядатись Господарським судом м. Києва за правилами ст. 15 ГПК України[7].

Отже виникає питання щодо можливості розгляду та вирішення спорів одним господарським судом, якщо відповідно до Реєстру морських портів України на сьогоднішній день зареєстровано 18 морських портів. Така ситуація призведе до значної  загрузки Господарського суду м. Києва, у зв’язку з чим виникатимуть проблеми, пов’язані з правильним та об’єктивним розглядом та вирішенням господарських справ.

Таким чином, для вирішення даного питання доцільним є обов’язкове наділення філій державного підприємства «Адміністрація морських портів України» функціями представництва інтересів в суді, що необхідно оформити належним чином шляхом внесення відповідних пунктів до положень про філії та шляхом видання відповідних довіреностей на керівників філій державного підприємства.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

Ніколенко Л.М. Особливості господарських процесуальних правовідносин/ Л.М. Ніколенко. —  Вісник господарського судочинства. – 2010. – Юрінком Інтер. – К., 2010. – С. 142-147;

Квасніцька О.О. Господарське процесуальне право: навчально-методичний посібник / О.О. Квасніцька. – Одеса: Фенікс, 2012. – С. 9-10;

Закон України «Про морські порти України» від 17.05.2012 року № 4709-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4709-17;

Наказ  Міністерства інфраструктури України від 19 березня 2013 року № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України». [Електронний ресурс]. – http://www.mtu.gov.ua/uk/mtzu_decrees/32829.html;

Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0018600-11

Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010600-11.

Добавить комментарий