Подцерковний О.П. Про становлення портового права як підгалузі господарського права « Тезисы Конференций « Кафедра господарського права і процесу

Подцерковний О.П. Про становлення портового права як підгалузі господарського права

ПОДЦЕРКОВНИЙ О.П.

завідувач кафедри господарського права

і процесу НУ «ОЮА»

д.ю.н., професор

 ПРО СТАНОВЛЕННЯ ПОРТОВОГО ПРАВА 

ЯК ПІДГАЛУЗІ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

  Необхідність побудови в Україні конкурентоздатної економіки вимагає розвитку усього розмаїття наявної транспортної інфраструктури, потенціал якої обумовлюється місцем України в системі міжнародних транспортних відносин. Правові механізми та стимулятори у цьому сенсі відіграють найважливішу організаційну роль, адже саме право дозволяє надати системі економічних відносин у цій сфері стабільності та передбачуваності, закласти елементи порядку та уніфікувати відповідну поведінку учасників транспортно-господарських відносин із вимогами міжнародного економічного порядку та міжнародних устремлінь держави.

Морські, річкові та інші порти, що входять до складу єдиної транспортної системи України, займають важливе місце у національній економіці, оскільки виступають транспортними вузлами, що забезпечують взаємодію морського та інших видів транспорту. Функціонування морських портів, як і сфери торговельного мореплавства, обумовлює виникнення різноманітних специфічних горизонтальних та вертикальних господарських правовідносин, які існують як між суб’єктами господарювання, так і між іншими учасниками господарських правовідносин – споживачами, органами державної влади та місцевого господарювання, наділеними організаційно-господарськими повноваженнями тощо. Аналогічна специфічна група відносин виникає у сфері господарських операцій річкових, рибних та інших портів. Це, так би мовити, вузлові транспортні правовідносини господарського типу, які мають інтегративні та рушійні функції, поєднуючи транспортні потоки у певному напрямі, надаючи цим потокам визначеності та єдності.

Водночас, до теперішнього часу поєднання цих правовідносин господарсько-правового типу не було ув’язано ані в доктрині права, ані у навчальних дисциплінах із усталеною скупістю нормативно-правового матеріалу галузевого чи підгалузевого типу. Це заважало комплексно та системно досліджувати правовий матеріал, присвячений господарській діяльності у морських портах, формувати пропозиції щодо його вдосконалення у напряму формування стимулюючого впливу на розвиток відповідних економічних відносин.

Ця прогалина у галузевій правовій науці рішуче подолана завдяки дослідженням на кафедрі господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», зокрема у результаті виконання дисертаційного дослідження Ю. З. Драпайла, який запропонував виокремлювати портове право як підгалузь господарського права, розуміючи під ним сукупність правових норм, що мають своїм предметом специфічну цілісну групу господарських відносин, спрямованих на забезпечення обслуговування суден, пасажирів та вантажів у портах, ґрунтуються на спеціальному законодавстві та специфічних джерелах, можуть бути об’єднані у систему, яка складається з загальної та спеціальної частин, ґрунтуються на своєрідному категорійному апараті, принципах та інших системоутворюючих елементах [1, c.12].

Таке виокремлення стає особливо цінним в умовах набуття чинності Законом України «Про морські порти України» та робить необхіднім вирішення низку науково-прикладних завдань узагальнення знань у системному зв’язку із нормами Господарського кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України та іншими законодавчими актами.

У цьому контексті варто загалом поглянути на проблему підгалузевої диференціації права, зокрема господарського, здатного розвинути не лише теоретичні розділи цієї галузі, але й практичні й навчальні її складові.

У теорії сучасного права досить важко віднайти ґрунтовні обґрунтування із приводу того, що взагалі є підгалуззю права. Наводяться скоріше приклади щодо відповідних підгалузей, аніж відповідні критерії, здебільшого дослідники зупиняються на інститутах та тубінститутах, аніж на підгалузях. Іноді амбіції наукового пошуку призводять до обґрунтування цілих галузей, як-от банківського, корпоративного, страхового права тощо. Разом із тим, остання диференціація галузевого типу не дає можливості співвіднести нормативно-правовий матеріал загального та спеціального порядку. Але саме принци співвідношення загальних та спеціальних законів дозволяють найбільш успішно та визначено вирішувати питання конкуренції нормативно-правових актів, особливо у сфері господарювання, де кількість таких актів є надзвичайно великою, такою, що ускладнює правозастосування. У результаті галузевої, замість підгалузевої диференціації правових положень у сфері господарювання відбувається розрив методологічних засад розвитку галузей права та практичних аспектів правового регулювання окремих видів господарської діяльності. Такий підхід є невірним, сприяючим роз’єднанню правових знань, а не їх поєднанню, концентрації та системного використання на благо розвитку правової системи.

Саме тому виділення портового права як підгалузі господарського права варто усіляко підтримати та розвинути, у тому числі із обґрунтуванням критеріїв підгалузевої диференціації господарського права як от: обґрунтування специфічного характеру господарської діяльності у портах на підставі виявлення своєрідності економічної галузі портового господарства, окреслення специфічного кола законодавство, специфічних суб’єктів портового господарства, принципів та інших системо утворюючих елементів у цій сфері.

Підгалузева диференціація у цьому плані дозволяє не «вигадувати» якісь нові методи правового регулювання відповідних відносин, а застосовувати притаманні загалом господарському праву методи, пояснюючи особливість дії цих методів у конкретно-спеціальній сфері портових відносин.

В дисертаційній роботі Ю. З. Драпайла зроблено низку важливих для обґрунтування підгалузевого характеру портового права висновків. Зокрема, визначена структура господарських правовідносин у морських портах, досліджені суб’єкти цих правовідносин, майнові об’єкти та фактичні дії (господарські операції), що є об’єктами господарських правовідносин у морських портах, розкриті окремі аспекти державного регулювання господарської діяльності у морських портах, обґрунтовано самостійність портової галузі як окремої галузі національної економіки, досліджені особливості правового регулювання господарських відносин щодо здійснення стивідорної та агентської діяльності у морських портах.

Обґрунтувати підгалузевий господарсько-правовий характер портового права дозволив також використаний у роботі іноземний досвід правового регулювання господарських відносин у морських портах. Зокрема, досвід Франції, Болгарії, Швеції, США, Російської Федерації, Естонії, Казахстану, Грузії, Азербайджану тощо підтверджує наявність усталеного нормативно-правового масиву, присвяченого утворенню ефективного інвестиційно-господарського середовища у портовому господарстві.

Серед важливих чинників підгалузевої диференціації є своєрідність джерел правового регулювання  специфічної групи господарських відносин. Зокрема, у портовому праві звертає на себе увагу звід звичаїв морського порту. Не випадково, Ю.З.Драпайло цікаво доводить, що звід звичаїв морського порту, не дивлячись на назву, за своєю правовою природою не є правовим звичаєм, проте є нормативно-правовим актом локального характеру.

Надважливим є те, що підгалузева диференціація дозволяє піддати науково-обґрунтованому виокремленню засоби та форми державного впливу – не лише суто юридичного, але й іншого порядку – у системі загальної економічної політики держави. У цьому контексті, зокрема, державна політика у портовій галузі не відривається від інших заходів впливу держави на економіку, а вимагає розгляду у системі цього впливу, єдності та розбіжності відповідних інструментів.

Нарешті, підгалузь господарського права має характеризуватися спеціальними інститутами, притаманними лише предмету цієї підгалузі. У цьому контексті Ю. З. Драпайло у роботі поглибився у дослідження правового регулювання господарських відносин щодо здійснення стивідорної та портово-агентської діяльності. Такий підхід дозволив, серед іншого, обґрунтувати цікаву думку про те, що морського агента, варто сприймати не лише з юридичної точки зору (той агент, що діє за договором морського агентування), але й з економічного погляду (такий агент може діяти як за договором морського агентування, так і за будь-яким іншим договором, який спрямований на задоволення інтересів принципала (наприклад, за договором комісії).

Підсумовуючи можна зробити висновок, що подальший розвиток господарського права надзвичайно корисно здійснювати саме у напрямі виокремлення специфічних підгалузей, що структуруватимуть цю галузь права у напрямі широкого врахування специфічних груп правовідносин, професійно орієнтованих, але не відірваних від єдності економіко-правового регулювання, здійснюваного у межах послідовного та системного правового відображення державної економічної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Драпайло Ю.З. Правове регулювання господарських відносин у морських портах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. Юрид. наук : спец. 12.00.04 „господарське право; господарсько-процесуальне право”. – О., 2013. – 20 с.

Добавить комментарий