Квасніцька О.О. Проблемні питання, пов’язані з будівництвом об’єктів портової інфраструктури. « Тезисы Конференций « Кафедра господарського права і процесу

Квасніцька О.О. Проблемні питання, пов’язані з будівництвом об’єктів портової інфраструктури.

КВАСНІЦЬКА О.О.,

Національний університет «Одеська юридична академія»,

доцент кафедри господарського права і процесу, кандидат юридичних наук, доцент

 

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З БУДІВНИЦТВОМ ОБ’ЄКТІВ ПОРТОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Питання, пов’язані з будівництвом об’єктів портової інфраструктури не стали предметом наукових дискусій, між тим є предметом правозастосовчої практики. На сторінках періодичних видань постійно йде мова про проблеми пов’язані з відсутністю розвинутої інфраструктури у портовій зоні [1, с.12]; необхідністю реалізації проектів пов’язаних з розміщенням виробничих потужностей на прилеглих до порту і, утворених за рахунок акваторій, додаткових територіях [2, с.37]; будівництвом естакади та сухого порту [3, с.18] і т.д..

З прийняттям Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 р. [4] (далі по тексту Закон про порти) портове господарство отримало новий підхід до визначення правового статусу морського порту, системи управління з розмежуванням функцій державного управління безпекою мореплавства та господарської діяльності, залучення інвестицій щодо інфраструктури порту та інше. Як зазначено у наукових публікаціях, законодавець відійшов від моделі «порт-інструмент» та перейшов до моделі «порт-володарь», відповідно з якою порт є власником базової інфраструктури морського порту та одночасно реалізує функції регулюючого органу [5, С. 96].

Між тим, слід констатувати, що правове регулювання питання будівництва, реконструкції об’єктів портової інфраструктури залишилося рамковим, а змістовна конструкція статті 5 Закон про порти носить відсильний характер. Аналіз тексту даної статті дозволяє дійти висновку, що мова йде про будівництво лише нових морських портів, отже питання реконструкції (розширення) діючих морських портів законодавець залишив без уваги. Поряд з цим, як правило частина інфраструктури будується на морській акваторії, тобто на землях водного фонду, частина – на штучно створених земельних ділянках, частина на землях транспорту все це є свідченням низки невирішених проблем законодавчого рівня пов’язаних з дозвільними документами, порядком веденням в експлуатацію та конфліктами між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.

Для з’ясування питання щодо будівництва нових морських портів слід звернутися до дефініції «морський порт», що знайшла своє закріплення у ст. 1 Закону про порти. На відміну від раніше діючого законодавства, відповідно до якого морський порт розглядався як суб’єкт права, сьогодні морський порт визначений як об’єкт права (спеціалізована територія). Виходячи з легального визначення «морський порт» — основними його елементами є:  територія та акваторія порту, водні та сухопутні підходи до порту. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 р. [6]  , в редакції від 13.06.2013 р., до земель морського транспорту віднесені морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 496 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру морських портів України» [7] передбачає обов’язкове внесення до Реєстру морських портів відомостей про перелік причалів та морських терміналів у межах морського порту; основні технічні характеристики морського порту, зокрема його можливості щодо об’ємів вантажопереробки, обслуговування суден та/або пасажирів (кількість причалів (із зазначенням довжини причального фронту та глибини біля причалу) та інших гідротехнічних споруд; пропускна спроможність терміналів, площа критих та відкритих складів).

Отже, враховуючи законодавчі визначення щодо морського порту та його характеристики, категорією «об’єкт будівництва», що закріплена в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р.,  охоплюються гідротехнічні споруди морських портів, морські термінали, причали, рейди та інші стратегічні об’єкти портової інфраструктури. Фактично мова йде про будівництво об’єктів портового господарства, без яких виконання завдання та функцій морського порту є неможливим та які слід розглядати через види родового поняття «об’єкт будівництва» — «будівлі» та «споруди».

Об’єкти портової інфраструктури, враховуючи віднесення їх до загального поняття «об’єкт будівництва» характеризуються наступними ознаками: наявністю проектної документації, дозволу на будівництво відповідно до законодавства у сфері регулювання містобудівної діяльності; віднесенням до об’єктів капітального типу; стабільністю і наявністю ознак нерухомості (зв’язок із землею та неможливість переміщення без їх знецінення (ст. 181 ЦК України); є результатом будівельного процесу; довготривалістю в експлуатації або експлуатація до повного зносу; оборотоздатністю, що пов’язано з питаннями виникненням права власності на такі об’єкти.

Однак, поряд із загальними характеристиками, об’єкти портової інфраструктури мають свої особливості, які пов’язані з умовами району будівництва, призначенням об’єкту, його конструктивністю, капітальністю та інше. Особливості також стосуються етапності будівельного процесу, процедур отримання дозвільних документів що залежать від категорії складності об’єкта будівництва. Об’єкти портової інфраструктури слід віднести до середнього ( СС2) та значного класу (СС3) наслідків враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2011 № 557 «Про затвердження Порядку віднесення об’єктів будівництва до IV і V категорій складності», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про визначення категорії складності об’єктів будівництва. Клас наслідків СС1, СС2, СС3» затверджених та ДБН В.1.2-14-2009  «Загальні принципи забезпечення надійності   та  конструктивної  безпеки будівель,  споруд,  будівельних конструкцій та  основ». Так, наприклад до будівель і споруд класу СС3 слід відносити: шлюзи і основні портові споруди на водних шляхах 1-го і 2-го класів ДСТУ Б В.2.3-1; стаціонарні споруди знаків навігаційної обстановки; магістральні трубопроводи діаметром понад 1000 мм, або з робочим тиском понад 2,5 МПа, а також ділянки магістральних трубопроводів меншого діаметра і з меншим робочим тиском у місцях переходів через водні перешкоди, залізничні та автомобільні дороги і т.д.

Таким чином, положення статті 5 Закону про порти дозволяють умовно поділити об’єкти будівництва у портовій сфері на дві групи: до першої відносяться – нові морські порти, до другої – об’єкти портової інфраструктури.

Будівництво нового морського порту здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України, яке повинно містити інформацію про географічне місце розташування з визначенням координат території та акваторії морського порту, планові глибини акваторії, внутрішнього підхідного каналу, розрахункові параметри суден та параметри тоннажу суден, які прийматимуться у морському порту, а також джерела фінансування будівництва морського порту. При цьому, будівництво нових морських портів здійснюється з урахуванням Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року, яка затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. №548-р [8]. Стратегія передбачає залучення на довгостроковий період приватних інвестицій для розвитку об’єктів портової інфраструктури, що є певним «планом дій» та виключає регламентацію особливостей пов’язаних з будівництвом морських портів та портової інфраструктури, що в свою чергу вимагає звернення до містобудівного законодавства.

Будівництво об’єктів портової інфраструктури на території існуючих морських портів наприклад причалів, морських терміналів, рейдів і т.д. здійснюється відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку проектів у сфері транспорту та при відповідному погоджені Міністерства інфраструктури України. Так, відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 563-р [9] затверджений перелік проектів у сфері транспорту, до якого включено будівництво причалу № 35 (1-з) з перевантажувальним комплексом зерна в державному підприємстві “Одеський морський торговельний порт” державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” та будівництво першої черги (гідротехнічні споруди) контейнерного термінала на Карантинному молу державного підприємства “Одеський морський торговельний порт” за рахунок штучно створеної території; будівництво спеціалізованого перевантажувального комплексу навалювальних вантажів державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний»; будівництво гідротехнічної частини причалу № 37 державного підприємства “Морський торговельний порт “Южний”.

Необхідність технічного оновлення об’єктів портової інфраструктури, подолання технологічного відставання у забезпеченні основних портових операцій вимагає зосередження на питанні розширення та реконструкції портової інфраструктури на територіях існуючих морських портів та закріплення цих питань на законодавчому рівні. Незважаючи, що частина 3 статті 5 Закону про порти регламентує лише питання будівництва нових морських портів мову слід вести також і про їх розширення. Враховуючи, що Закон про порти не містить регламентації особливостей такого будівництва, що дозволяє стверджувати про загальний порядок будівництва об’єктів IV і V категорій складності, у частину 1 статті 5 Закон про порти слід внести зміни наступного змісту: «Будівництво  та розширення нових морських портів здійснюється з урахуванням Стратегії розвитку морських портів України та містобудівного законодавства». При цьому, назву статті слід відкоригувати, а саме: «Будівництво та розширення, відкриття та закриття морських портів».

Поряд з цим, на законодавчому рівні слід вирішити питання щодо дозволів на проведення робіт по створенню штучних земельних ділянках в межах морських портів для виключення конфліктів та для уніфікації дозвільних процедур.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Скворцов Г. Чекаловец В. Ильичевский порти ищет основные направления совершенствования управления // Порты Украины. – 2007.  6 (68) – С. 10-12.

2. Крыжановский С. В. Морские порты Украины: интеграция по-европейски //Судоходство. — №4 (129). – 2007. – С. 36-37.

3. Михайлова В. Землю – порту/городу (нужное подчеркнуть) // Порты Украины. – 2006. — 5 (61) – С. 18-20.

4. Про морські порти України: Закон України від 17.05.2012 р. // Офіційний вісник України. — 2012 р. — № 45. — С. 16.

5. Организационно-правовые основы функционирования морехозяйственного комплекса Украины : монография / О.Н. Кибик, О.П. Подцерковный, Д.В. Зятина, В.А. Котлубай и др.; по ред. О.Н. Кибик, О.П. Подцерковного. – Одесса : Фенікс, 2012. – 159 с.

6. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 // Відомості Верховної Ради України. — 1994 р. — № 51.

7. Про затвердження Порядку ведення Реєстру морських портів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. № 496 // Офіційний вісник України. —  2013 р. — № 54. – С. 28.

8. Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 р. №548-р // Офіційний вісник України. — 2013 р.- № 61. – С. 45.

9. Питання реалізації інфраструктурних проектів у сфері транспорту: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 563-р // Урядовий кур’єр. – 28.08.2013. — № 154.

Добавить комментарий