Драпайло Ю.З. Правила надання послуг у морських портах України.

 ДРАПАЙЛО Ю.З.

асистент кафедри господарського права та процесу

Національного університету «Одеська юридична академія»

ПРАВИЛА НАДАННЯ ПОСЛУГ У МОРСЬКИХ ПОРТАХ УКРАЇНИ

 3 вересня 2013 року набрав чинності Наказ Міністерства інфраструктури України від 05 червня 2013 року № 348, яким затверджені Правила надання послуг у морських портах України (далее – Правила). Прийняття зазначеного акту здійснено на виконання ч.2 ст. 19 Закону України «Про морські порти України, якою МінІнфраструктури було зобов’язано затвердити: 1) правила надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт у морському порту; 2) правила надання послуг з обслуговування суден у морському порту та на підходах до них; 3) правила надання інших послуг, що звичайно надаються в морських портах з застереженням «у частині, що стосується зобов’язань за міжнародними договорами України.

Переважна частина норм зазначених Правил присвячена регулюванню відносин, пов’язаних з перевалкою вантажів у морських портах. Автор у своїх дослідженнях вже наголошував на необхідності закріплення в українському законодавстві положень щодо договору перевалки вантажів у морському порту, що сприяло б впорядкуванню господарських відносин у портовій галузі. Тож прийняття Правил слід вважати позитивним.

Відповідно до п.3.1 Правил, вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів.

Зазнає уваги визначення на рівні Правил такого суб’єкту як «оператор терміналу», адже визначення останнього на рівні Закону України відсутнє. Згідно з п. 2.1 Правил, оператор термінала — це суб’єкт господарювання, що здійснює у морському порту вантажні операції, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування транспортних засобів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності, за межами морського терміналу. Таким чином, відмінністю від портового оператору оператора терміналу є здійснення господарської діяльності останнім «за межами морського терміналу».

Виникає суперечливість: з поняття «оператор терміналу» (з англійської «operate» — керувати) видається, що останній повинен управляти терміналом, а не, навпаки, здійснювати діяльність за межами терміналу.

Крім того, перевалка вантажів передбачає «перевантаження або передання вантажу з одного виду транспорту на іншій або з одного транспортного засобу на інший» [1]. Тож, видається незрозумілим, як оператор термінала, що відповідно до Правил, здійснює господарську діяльність за межами морського терміналу, може надавати свої послуги за договором перевалки, адже остання забезпечується саме шляхом використанням морського терміналу – цілісного майнового комплексу, що «включає технологічно пов’язані об’єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування» (п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України»).

Таким чином, правовий статус суб’єкта, що у Правилах визначається як «оператор терміналу» потребує вдосконалення щодо, по-перше, визначення найменування цього суб’єкта, по-друге, щодо усунення можливості таким суб’єктом вступати у правовідносини з договору перевалки вантажів у морському порту. З іншого боку, існування «операторів терміналу» як суб’єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність у морському порту, й встановлення їх правового статусу у Правилах, не можна заперечувати тим, що статус цих суб’єктів не визначений у ЗУ «Про морські порти України». Адже у ЗУ «Про морські порти України» визначено, що поряд з Адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів, стивідор ними компаніями є й «інші суб’єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту» (ч.2 ст. 2). Тож не виключенням є визначення правового статусу таких суб’єктів на рівні підзаконного акту (в нашому випадку – Правил), що спрямований на конкретизацію положень закону та усунення прогалин.

У Правилах визначається сторони договору перевалки: як вже було зазначено, портовий оператор чи оператор терміналу, з одного боку, та замовник портових послуг, з іншого боку. Відповідно до п. 2.1 Правил, замовником портових послуг є особа, яка є користувачем послуг портового оператора або оператора терміналу з вантажних операцій та яка уклала з ним договір перевалки.

Водночас, таке звужене розуміння «замовника портових послуг» може бути корисним лише для мети Правил. З широкої точки зору, замовника (або споживача) портових послуг необхідно розглядати як суб’єкта господарювання, фізичну особу чи іншого суб’єкта, який вступає у господарські правовідносини з суб’єктом портового господарства (тобто суб’єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність у морському порту). До відповідних суб’єктів господарювання можуть відноситись ті, що надають на лише послуги з перевалки вантажів, але й лоцманські послуги, послуги з регулювання руху суден, агентські послуги у морському порту, шипчандлерські, сюрвейерські послуги у морському порту тощо. Приблизний, але не вичерпний перелік послуг у морських портах міститься у Зборах і платі за послуги, що надаються суднами закордонного плавання у морських портах України (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. №214).

Позитивним видається також визначення у Правилах приблизного переліку послуг, що можуть надаватись портовим оператором або оператором термінала за договором перевалки: окрім власне послуг з навантаження чи вивантаження вантажів (які, як видається, є обов’язковою умовою, що входить до предмету договору перевалки й відтворює його сутність), можуть надаватись також послуги зі зважування, маркування, сортування, комплектації вантажів тощо (п. 3.3 Правил). Наведені операції можна класифікувати на стивідорні (що передбачають переміщення вантажів з трюмів через борт судна на причал або у зворотньому напряму) та термінальні (що передбачають переміщення з причалів до сухопутних транспортних засобів або складу для тимчасового зберігання і у зворотньому напряму) [Див. 2, c.8-9]. Видається, що оператор терміналу може виконувати лише термінальні операції, однак не стивідорні (виконання яких пов’язане із експлуатацією терміналу). В свою чергу, портовий оператор, силами якого забезпечується виконання навантажувально-розвантажувальних робіт на судна та з судна, може виконувати як стивідорні операції, так і термінальні операції. Договор перевалки, який обов’язково передбачає виконання портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт, може містити й додаткові умови щодо виконання портовим оператором термінальних операцій. В свою чергу, договірні відносини між оператором терміналу та замовником повинні опередковуватись іншим договором, ніж договір перевалки, адже ці відносини не передбачають перевалку вантажу з судна на причал та навпаки.

Позитивним також видається положення п. 4.7 Правил, відповідно до якого портовий оператор (або оператор термінала) має право відмовити замовнику в задоволенні заявки про здійснення перевалки окремої партії вантажу у разі відсутності укладеного договору перевалки. Наведене положення сприятиме впорядкуванню відносин зі здійснення перевалки вантажів у морських портах, адже підпорядковуватимуть їх Правилом.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 1. http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/16995

2. Олефір І.М. Управління стивідорною діяльністю в морських торговельних портах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. Наук : спец. 08.00.04 „економіка та управління підприємствами”  / І.М. Олефір. – О., 2007. – 19 с.

Добавить комментарий